psy-practice.com
90%
888
Суєта
Суєта, марнота.Людина завжди хоче довести світу, що вона існує, що вона є, що вона дієва і здатна створювати, в тому числі й хаос.В цілому діяльність людини спрямована саме на це - на доказ світові своєї власної екзістенції.Звичайно, ми пояснюємо собі це зовсім по-іншому, ми говоримо, що ми хочемо досягти успіху, бути відомим, мати численні зв'язки в соціумі, мати багато матеріальної власності, зробити зі своєї особистості медіа бренд і тд.Але, за великим рахунком, все це лише ілюзія для нас особисто, бо ми помремо і втратимо все це.Суєта породжена тривогою, яка породжена страхом перед власною екзістенцією, яка породжена страхом перед власною трансценденцією.Кому ми доводимо власне існування?Для кого це може бути неочевидним? Хіба що для когось, хто заперечує взагалі існування будь-чого окрім свого власного.І це може бути лише Дух.Ось що ми маємо: ми маємо душу, ми маємо Я людини, як людина бачить сама себе як людину і ми маємо Дух, якиє є абсолютно нейтральним посередником між душею та Я людини.Парадокс полягає в тому, що для поєднання із своєю душею людині потрібно перейти в умовний стан Духа.Для чого це потрібно? Для того аби стати Суб'єктом буття, а не об'єктом буття, бо тільки Суб'єкт може сказати "я є" говорячи це крізь ідею "я є сам по собі і для себе самого, я є тим, хто може існувати сам", тобто ми тут говоримо про Самість, як про якусь умовну фінішну форму самоусвідомлення, Самість, як вічну дію, а не як тимчасову подію.Але для цього потрібно визнати той факт, що Дух, для якого тебе не існує, є втіленням того, що ти не приймаєш своїм Я, яке є Я об'єкта, а не суб'єкта, я якого може сказати "я є" але не може відрізнити своє "я є" від "я є" оточуючих об'єктів.Тобто, доводячи світові своє існування під виглядом
