Вже як 2 місяці, ми сидимо у чотирьох стінах, надіючись, що все зміниться і ми повернемося у звичний наш графік. Діти підуть у садочок та школу, студенти у вузи, а ми на роботу.
Але це ніяк не стається, пандемія не зникає. Ми втомилися, часом зриваємось на рідних або на телевізор чи комп’ютер від новин, які ми читаємо.
Втомились мабуть усі, і великі, і малі. Але ми називаємось дорослими, тому змушені пропонувати щось нашим дітям, придумувати, чим їх зайняти, знаходити слова підтримки.
Мабуть вже все спробували, але я ще намагатимусь підказати, можливо побачите ці поради якось по-іншому. Спершу, важливо розуміти, що вік дітей має надважливе значення, тому потрібно розуміти, що пропонувати.