Проблеми домашнього насильства для українського суспільства, на жаль, не втратили актуальності під час війни. Дуже часто психологічно зламані жінки, втікаючи з дітьми з оселі, рятуються не тільки від артобстрілів, але й від чоловіка-кривдника.
Навіть на відстані з аб’юзером вони дуже довго не наважуються на розлучення. Ті, хто прагне розірвати шлюб, потрапляють до пастки, яку кривднику допомагає поставити суддя. Отримуючи час на примирення, кривдники стають ще більш жорстокими В українській суспільній свідомості є сприйняття розлучення, як фінальної крапки у вирішенні проблеми домашнього насильства.
Цьому рішенню у більшості випадків передував довгий та тривалий шлях роздумів та вагань. Як повідомила директорка департаменту Національних гарячих ліній ГО «Ла Страда-Україна» Альона Кривуляк, жінки розповідають, що до останнього були готові пробачати, давати шанси, терпіти, підключати психологів і поліцію.
Вони роками перебувають під тиском стереотипів, що дітям нібито потрібен батько, що розлучена жінка одразу має гіршу репутацію, що вона нікому з дітьми не потрібна, а на що та де ми будемо жити… Війна ситуацію не покращила, а загострила.