Режисерка та художня керівниця команди uzahvati Поліна Бараніченко до 2016 року мала сім років досвіду викладання у Київському національному університеті культури і мистецтв, а також створення культурних та мистецьких івентів.
Тоді разом із засновниками uzahvati Поліна почала працювати над розвитком імерсивного театру в Україні. Спеціально для WoMo режисерка розповіла про творчий шлях, створення імерсивних вистав та дружбу. Про створення імерсивних вистав Ідея створити проєкт імерсивних вистав виникла у дуже цікавий та інтенсивний період життя нашої команди.
Тоді ми ще не використовували термін «імерсивні проєкти», але бажання створювати такі вистави вже було. Поміж собою ми казали, що це чуттєві проєкти, де безпосереднім учасником є глядач.
Адже створювати художні форми, які можуть впливати на чуттєвий світ людей, не тільки цікаво, але й важливо. На той час в Україні ми нічого не знали про існування подібного формату.