Мені 14 років і я заробляю на новий мобільний телефон, працюючи кур’єром у фотосалоні. Мені 19 — і я вирушаю на пів року в Колумбію опікуватися експортом квітів.
Рік потому відкриваю власний флористичний бізнес у столиці України. Мені 24 — я залишаю успішну справу і все життя в Києві, емігрую до Канади та виходжу заміж.
І тут моє життя летить шкереберть: у мене виявляють онкологію; мій шлюб складається наче картковий будинок; я сиджу в чотирьох стінах у локдаун у Канаді, без жодних засобів для існування та із новонародженим малям на руках.
Від найгіршого мене утримує лише розуміння, яке прийшло до мене ще в 14 років і було результатом виховання: у цьому житті мені ніхто й нічого не винен.