Непояснювана злість військового у спілкуванні з родиною: як налагодити зв’язок?
У чому проблема? “Наші стосунки змінилися, раніше він був дбайливим і ніжним, а зараз став холодним і байдужим. Я не впізнаю свого чоловіка”, “Він став стриманим, мовчазним, віддалився й почав вести себе агресивно…”, “Я боюся, що чоловік може завдати болю — психологічного чи фізичного…” Діана Шкарпітко психологиня, консультантка телефонної лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» Жінки, які чекають на чоловіків-військовослужбовців протягом тривалого часу, помічають, що їхні партнери дещо змінилися.
Іншими стали й стосунки у парах за час війни. Як зазначають психологи Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців, жінки звертаються із запитами пояснити, що відбувається з їхніми чоловіками, та допомогти впоратися з їхньою агресивною поведінкою або з очікуванням такого ставлення після приїзду у відпустку чи після демобілізації. Які причини такого стану? Психіка — це дуже складна система нашого організму, її не можна просто увімкнути і вимкнути.
Психічні процеси дуже тривалі. Якщо у житті людини змінюються обставини, оточення, то і поведінка змінюється. Такий стан військовослужбовця обумовлений активацією захисних функцій організму, тобто його нервова система таким чином забезпечує виживання у складних умовах.
Гнів — це корисна і необхідна природна реакція. Він може навчити, показати межі й справжні потреби людини. А у небезпечних умовах бойових дій він слугує джерелом активності та постійної боротьби з ворогом за життя. «Ваш чоловік постійно перебуває в умовах стресу, небезпеки, загрози смерті. У нього виникає так званий бойовий розум, специфічні зміни у поведінці, мисленні та прояві емоцій.
