У моїй голові була акуратно виставлена «планка» для потенційної половинки. В 15 він повинен бути найкрутішим хлопцем в школі, або взагалі бунтарем-петеушником.
Десь в 20 теж хотілося «поганця», але щоб сердечко фарбою під вікнами і машина або мотоцикл, а то на метро – фу. В 25 я починала шукати когось більш «земного», з роботою та планами на майбутнє.
В 30 планую мати кар’єру і машину, яка затре шинами сердечко під вікном. Планка впала чи навпаки – уже в хмарах?Я задумалась.
Невже дійсно багато хочу? А чого я взагалі хочу? Довелося скласти список вимог до майбутнього щасливчика, якому привалить подарунок у вигляді мене.


