Писати українською те, що думаєш — це вже форма протесту, неприйнятна для росії на всіх етапах її існування. Десятки заборон публікуватися, писати, ставити на сцені, перекладати, навчати українською — це важливий контекст історії української літератури.
Розповідаємо про 10 книжок 10 авторів-модерністів, чиї імена й тексти були разюче спотворені або й заборонені росією. Це блискучі тексти різних жанрів, періодів, тем.
А об’єднує їх те, що всі їхні автори й авторки так чи інак були репресовані росією: цензуровані, заборонені й вилучені з дискурсу, іноді навіть фізично знищені.
Сьогодні можемо сказати, що росія завжди намагалася скасувати найцікавіші українські голоси. Їй це не вдалося, адже ми гуляємо Києвом з роману «Місто» Валер’яна Підмогильного, цитуємо «Бояриню» Лесі Українки, регочемо з витребеньок «Кирпатого Мефістофеля» й підспівуємо Чубаєвим рядкам «Коли до губ твоїх лишається пів подиху»… Запрошуємо разом зі співавторками подкасту про культуру «Наразі без назви» Анастасією Євдокимовою і Богданою Неборак зануритися в контексти кількох таких творів та імен, і, не забуваючи про контест, отримати вибірку розкішної літератури для читання в останні серпневі дні.