Загублені у сторінках або про лікування травми від малювання
Пам'ятаю той час, коли світ здавався таким маленьким і таким великим водночас. Малювати було моїм диханням, моїм способом висловити все, що не вміщувалося у слова.
І мрія була одна – побачити свої малюнки в книзі віршів, яку готував наш вчитель малювання. Він був справжнім майстром, і його вибір вважався великою честю.Я годинами просиджувала над своїми роботами, викладаючи душу в кожен штрих.
Мій вчитель завжди хвалив мої малюнки, але коли прийшов час відбору, серце моє завмерло. Я бачила, як деякі діти, чиї роботи були, м'яко кажучи, не такими досконалими, як мої, але вони були іншої національності.
І їхні малюнки обирали, а мої ні.Тоді я відчула себе обманутою. Здавалося, що талант і старанність нічого не важать, коли на кону стоять якісь інші критерії.
