Жовтень – місяць паліативної допомоги. "Оскар і Рожева Пані" – це не просто щемлива, важлива та неймовірно добра вистава. Це ще й благодійний артпроєкт, що має на меті підтримати невиліковно хворих дітей. "Дорогий Боже, Мене звуть Оскар, мені десять років, я підпалив кота, собаку, будинок (здається, навіть підсмажив червоних рибок), це мій перший лист до тебе, бо досі мені бракувало часу через навчання.
Одразу хочу тебе попередити, що я ненавиджу писати. Хіба що вже конче потрібно. Бо писати — це наче чіпляти гірлянду, помпон, удавану усмішку, стрічечку тощо.
Писати — це ніщо інше, як прикрашати, прибріхуючи. Такі собі хитрощі дорослих. Докази? Візьми, наприклад, початок мого листа: «Мене звуть Оскар, мені десять років, я підпалив кота, собаку, будинок (здається, навіть підсмажив червоних рибок), це мій перший лист до тебе, бо досі мені бракувало часу через навчання», я міг би взяти й написати «Мене звуть Яйцеголовий, на вигляд мені сім років, я живу в лікарні через рак і ніколи не звертався до тебе, бо навіть не вірю, що ти існуєш».
Так починається перший з листів Оскара Богові. Так починається історія маленького хлопчика, який помирає від раку. Вперше "Оскара і Рожеву Пані" поставили на сцені Франківського Драмтеатру рівно 7 років тому, в жовтні 2015.