Залишаючись у Києві з першого дня повномасштабного вторгнення, Наталія Могилевська відвідувала шпиталі, розвозила гуманітарну допомогу будинкам для літніх людей, дитбудинкам, штабам із переселенцями.
Вона ділилася з людьми силою та вірою, підтримувала співгромадян, співала в метро. «Мені здається, що звання народного артиста – про те, що ти маєш бути з народом як в щасті, так і в нещасті.
Ти маєш бути поруч», – каже співачка. І вона була поруч з людьми. Ця жорстока загарбницька війна принесла Наталії особисту важку втрату, яку артистка довірила Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.
Її дядько Олександр – найрідніша для неї людина – загинув у Маріуполі через російське бомбардування. Снаряд потрапив просто в його будинок.