2022 рік: як волонтерки утримували внутрішній баланс
Окопні свічки, ліки, ноші, вареники та пастила, тижневі очікування телефонних дзвінків чи хоча б повідомлень у месенджері з Маріуполя, Херсону, а тепер і Бахмута – це щоденне життя тих волонтерок, які підтримують ЗСУ.
Зустріч людей на вокзалах вдень та вночі, безкоштовне розселення, працевлаштування втікачів від війни, — це про інших волонтерок, які самі рятувалися в чужому місті, але допомагали оговтатися всім, хто втратив своє минуле і не був впевненим у тому, що в них є навіть сьогодні, не говорячи про завтра.
Оксана Камінко та Альона Філіппова не знайомі одна з одною, але обидві знайшли власні шляхи для створення проєктів, які не лише об’єднали купу людей, але і допомогли втриматися від втрати рівноваги.
Від розселення людей у Львові до культурологічного проєкту у Києві Війну Оксана Камінко зустріла у Києві – о четвертій ранку прокинулась від бомбардувань.
