Намагатися вгадати, що хоче інший = не бачити реальну людину
Наприклад, якщо я обпеклася одного разу праскою, то навряд чи щоразу намагатимуся до неї доторкнутися. Саме з проекцій ми частенько намагаємося вгадати (знати), що людина відчуває, чого хоче.
І це та ситуація, коли проекції нам не допомагають, а заважають. Наприклад:я знаю, що якщо людина плаче і на її обличчі немає посмішки в цей момент - їй сумно (швидше за все проекція, що має сенс), і йому потрібно дати морозиво, щоб його попустило (навряд чи ця проекція має сенс у більшості ситуацій).У нашій культурі заведено усіх розуміти, якщо ти не розумієш, не читаєш думки, не можеш сам здогадатися можеш отримати, як мінімум зпепеляючий погляд, або виявитися тим, хто ображає і людину, якій і так погано.
Наче всі і так зрозуміло - "дітям - морозиво, жінкам - квіти". Але ви помічали, що це здогадування дуже рідко спрацьовує? Коли ми намагаємося дати людині щось зі своїх уявлень, знань та досвіду, ми можемо помилятися і зрештою давати не те, що їй хотілося б.
Перше, що треба усвідомити, і це вам дуже спростить життя, що ви не екстрасенс і перепитувати це нормально. Друге - якщо людина вам сама не скаже що їй потрібно, ви ніколи не здогадаєтесь самі, навіть якщо перечитаєте усі книги про такі ситуації і передивитесь усі фільми.
