Тильна сторона: як живе Львів за умов війни

Піарниця, культурна журналістка, експертка з комунікацій Валентина Клименко мріяла пожити у Львові. Та навіть не уявляла, що мрія збудеться за трагічних обставин.

Ще в грудні я мріяла, покінчивши зі справами до кінця року, мати вільний січень і прожити два-три тижні у Львові – зняти гарні апартаменти в центрі, вдень ходити в музеї, галереї, театри, майстерні художників, ввечері писати при вікні як Керрі Бредшоу.

Мрія здійснилася в дуже химерний спосіб. Я третій тиждень – біженка, а в Україні – двадцять третій день війни. Я сплю на розкладному дивані в квартирі моїх друзів у Львові, в той час як сотні тисяч людей в окупованих містах, в містах під ракетними і бомбовими ударами третій тиждень ночують у сирих підвалах чи в метро.

Мій син залишився в Києві – в територіальній обороні поки немає місць, тому вони з другом волонтерять скрізь, де є потреба в фізичній силі і автоперевозках.