Чому нам важко усвідомити домашнє насильство у побуті? Коментує психологиня

Вимоги звітувати за кожну витрачену копійку, обмеження спілкування з друзями та близькими, неконтрольований гнів або принизливе ставлення — це все також прояви домашнього насильства, які часом буває складно розпізнати.

Нещодавно у 40 містах України з’явилась кампанія протидії домашньому насильству «Розірви коло», яка покликана допомогти постраждалим жінкам усвідомити, що до них застосовують насильство, якому немає жодних виправдань.

Тригерні фрази та реальні побутові ситуації, використані в кампанії, дають можливість постраждалим впізнати себе. Психологиня Валентина Кузіна, на прикладах з кампанії та випадках зі своєї практики, розповіла, за якими ще фразами та ситуаціями ховається насильство. Фрази-тригери за якими ховається насильство Якщо ми говоримо про економічне насильство — контроль над фінансами, примус до ведення обліку витрат або заборона мати роботу — воно може проявлятись у таких словах:  «Це моя квартира, ти тут живеш» «Ти й так красива, нащо тобі ті нігті?» «Я можу це забрати, бо я тобі це подарував» Сексуальне насильство — примус до сексуальних контактів у стосунках або й у шлюбі — звучить як:  «Це твій подружній обов’язок» «Я чоловік — це моя потреба» «Мені треба спустити напругу» Психологічне насильство, що проявляється у приниженні, погрозах, ізоляції або переслідуванні, часто маскується за фразами: «Немає приводу плакати» «Нащо тобі ще хтось, якщо є я?» «Я з тобою, не дивлячись на те, що моя мама тебе не любить» Фізичне насильство — від ударів до використання зброї — завжди переносить вину на постраждалу:  «Ти сама мене спровокувала» «Ти не можеш вчасно закрити рот» «Це моя реакція на твоє неповажливе ставлення до мене» Інколи види насильства поєднуються, наприклад економічне з психологічним.