Насправді мої перші спогади з дитинства, пов'язані саме з Черніговом. Запахом свіжої деревини та малинового варення, що готує бабуся на кухні.
Ароматом квітневого яблуневого саду. Коли народжується життя. З року в рік. Дідусевий дім. Це така купа емоцій… Моя капсула пам'яті.
Мій затишний куточок, в якому я можу сховатися. Місце красиве в будь-який період року. Дорогою крізь мальовничий в’їзд до міста, минаючи іграшкову площу, прямуєш до музею-садиби Михайла Коцюбинського.
Проїжджаєш всі ці охайні дерев’яні хатки з унікальним чернігівським мереживом. А там, за рогом, зустрічає він. Будинок мрії.