Від богині до відьми: еволюція образу Баби Яги
Баба Яга — один з найвідоміших і найзагадковіших персонажів слов’янського фольклору. Вона є архетипом, який поєднує в собі риси стародавньої богині, захисниці та водночас зловісної істоти, що викликає жах.
Однак її образ має багато спільного з іншими міфологічними істотами, як у європейській, так і у світовій традиціях, що свідчить про універсальність певних символів і образів у фольклорі різних народів. Баба Яга як вигнанка Часто Бабу Ягу сприймають як жінку, що була вигнана зі своєї громади або самостійно залишила її.
Та, хто здатна виживати самотньо у дикій природі, поза межами сталого суспільства, викликала страх і повагу. У патріархальних громадах існувала думка, що самотня пані, особливо з дітьми, не зможе вижити без підтримки чоловіка.
Тому, якщо жінка все ж таки виживала в ізоляції, їй починали приписувати надприродні здібності, які пояснювали її незалежність і силу.
