Please be nice: чому не треба дорікати біженцям

Українська письменниця Катерина Бабкіна, перебуваючи в евакуації в Польщі з дитиною, написала емоційний допис про «невдячних українських біженців».

У ньому вона порушує тему національного комплексу меншовартості, власних меж, гідності тощо. Публікуємо повністю. Історії про «невдячних українських біженців» з’явилися майже одразу після початку війни, коли й біженців тих не було.

Або, точніше, кажімо чесно – біженок. Абсолютна більшість біженців – біженки і діти. Але менше з тим. Найприкріше мені те, що продукують контент про «невдячних українських біженок» – інші українці та українки, що мешкають західніше, ті, які виїхали раніше, або самі ж інші біженці й біженки.

Їй-богу, маю велике коло спілкування і близьких друзів у різних країнах, і жодного разу від них не чула оце «Які ужасні». Навіть там, де реально мали місце не зовсім приємні ситуації, люди ставляться з розумінням до того, що біженці – розбиті морально і в повному ахуї, тому можуть бути не зовсім адекватними.