Психотерапевт Геннадій Мустафаєв жив у будинку на початку Ворзеля біля перехрестя на Бородянку, Бучу та Ірпінь. На момент початку війни він перебував у будинку із дружиною, майже 90-річною тещею, донькою із зятем та онукою віком 4,5 роки.
Родині довелося провести у погребі 2х2 понад тиждень, а Геннадію зіштовхнутися із військовими рф, що влізли у його будинок. Психотерапевт дав інтерв’ю медичній експертці ЮНІСЕФ в Україні Катерині Булавіновій і розповів, як йому вдалося пережити окупацію, зустріч із військовими, а також — як заспокоїти близьких під час війни та особливості психотерапії після кризових ситуацій.
публікуємо уровик інтерв’ю про те, як — Розкажіть, про життя у погребі та як почувалися близькі. Як вам вдалося їх заспокоїти та що ви для цього робили? Ми сиділи шестеро у погребі 2 на 2.
Лягти у повний зріст неможливо. Три ночі спали сидячи, боялися вийти. Це історія, коли естет помирає — стоїть помийне відро і ми всі ходимо на відро у туалет.