Ще зовсім недавно режисер Алан Бадоєв знімав розкішні, багатобюджетні музичні кліпи для українських зірок. Але все це не на часі зараз, упевнений режисер.
Сьогодні він працює над документальною стрічкою «Довга доба» – історією про життя, мрії та плани українців і про новий етап нашого життя, що розпочався 24 лютого під звуки вибухів, ППО та повітряної тривоги.
Про роботу над фільмом, березневі прогулянки порожнім Києвом, юність у нині окупованій Горлівці й те, чого навчила війна, ми розпитали Алана. «Коли почалося вторгнення, я на кілька тижнів виїхав з Києва, але не тому, що боявся ракет чи вибухів (боявся, звісно, але тоді ми всі "непуганные" були. – Прим.
авт. ). Але понад усе я боявся, що буде, як у Криму, – миттєва окупація, зміна влади. І я знав, що ані хвилини не зможу жити в атмосфері, яка хоч чимось нагадує росію… Втім, коли я побачив заяву президента, побачив ту відчайдушну силу, що показали всі українці, зрозумів: стоп, стояти, треба боротися».