Привіт! Мене звати Настя, до 24 лютого я працювала smm-менеджеркою та мешкала у Харкові. Так сталося, що вибухи застали мене у Києві на Виноградарі, куди я приїхала разом зі своєю кішкою, щоб доглянути кота друзів, доки вони перебували за кордоном.
Спочатку думок про евакуацію не було. Мене не покидала надія на те, що бойові дії – це тимчасове явище і невдовзі я поїду додому в Харків та буду у безпеці.
Першу ніч провела у ванній кімнаті, здригаючись від вибухів, що лунали прямо за вікном. 25 лютого мені запропонували виїхати за місто, але, не добігши до автівки, якою я мала б виїхати, я потрапила під артилерійський обстріл, від якого врятувалась, випадково побачивши на своєму шляху відкрите сховище.
У руках були лише дві переноски з котами, тому, забігши вниз, я накрила їх своїм пальто аби трішки зігріти та заспокоїти, а сама 5 годин проспала на холодній підлозі, доки зверху гуділа ворожа авіація та їхали танки з фашистською Z-символікою.