"Як вони до мене так і я до них!" або філософія нещасливих людей

Сьогодні я хочу підняти тему нашого відношення до інших людей. Як ми сприймаємо представників роду людського, що це говорить про нас та яке відношення до інших може бути найбільш ефективним та конструктивним для нашого життя?

Розпочнемо!⠀Одразу ж попереджаю, що дати відповіді на ці запитання я спробую з позиції гуманістичної психології, прихильником якої є.

Так от...⠀Ми часто зустрічаємось із установками: будь обережний у стосунках з іншими людьми, ніхто не вартий твоєї довіри, у світі ти можеш покластися тільки на себе і ні на кого іншого, з вовком жити вовком вити, щастя любить тишу і т.д.⠀Думаю не варто детально зупинятися на тому, що люди переносять власний (іноді неприємний) досвід на навколишнє середовище, підсилюють це добрячим узагальненням і ось тобі готові висновки та вселенська мудрість.⠀Так з'являються тонни цитат із чоловічих та жіночих пабліків: "Я нікуди не пропав, я просто чекаю коли інші помітять мою відсутність", "Поступай с другими так, как они поступают с тобой", "Ти потрібен усім, коли ти на вершині і нікому, коли в тебе проблеми" і т.д.

і т.п.⠀Що саме не так із цими висловами, поширеними в мережі, а також зі світоглядом "Ти мені-я тобі".⠀В першу чергу, читаємо вище, людина переносить власний (часто травматичний) досвід минулого на зовнішній світ, роблячи узагальнення стосовно різних соціальних ситуації на основі одного-двох-трьох випадків.