Як ми реагуємо, коли бачимо десь людину з нестандартною зовнішністю? Намагаємося не витріщатися, звісно, але наша увага часто мимохіть переслідує цих людей, які воліли б бути, навпаки, непомітними.
А якщо така особливість на кшталт нервового тику, шрамів чи алопеції у вас, чи ваших близьких? Що б ви хотіли, аби знали про ваші/їхні почуття сторонні люди, які дивляться, вказуть пальцем чи навіть насміхаються?
Наскільки ми готові до чесної розмови про інакшість? Пропонуємо поговорити про книжку Івана Байдака «(Не)помітні», з якої видавництво Vivat надає ексклюзивний уривок.
Героїв книжки об’єднує одне: вони б воліли бути непомітними. Вітиліго, синдром Туретта, алопеція, гемангіома — це вирізняє, робить інакшим, впадає в око.