Свята на межі весни і літа, покликані вшанувати, з одного боку, померлих родичів, а з іншого — духів природи, були відомі ще прадавнім слов’янам.
І, як і більшість язичницьких свят, з прийняттям християнства Зелені свята злилися в часі із християнським святом Зіслання Святого Духа, або Трійцею, яку відзначають на 50-й день після Великодня.
Проте давня обрядовість залишилася. Згідно з віруваннями наших пращурів, у період високого сонця духи природи стають ближчими до людського світу, і Зелені свята — нагода задобрити їх і привернути їхню ласку, щоб виростити й зібрати багатий урожай.
Із Зеленими святами тісно пов’язані легенди про мавок і русалок, українських посестер давньогрецьких німф. Ці легенди, найбільш поширені в Карпатах, на Поділлі, Волині, щедро проросли в українській літературі, від Івана Котляревського й Лесі Українки до сучасних авторів фентезі.