ПСИХІЧНА ТРАВМА: ЗРУЙНОВАНА ДОВІРА. ЧАСТИНА 3
Втрата довіри не оминає також довіру до власних здібностей, до надійності власних вражень, думок, пам'яті та відчуттів. Зазвичай, коли виникають сумніви (наприклад, ми щось забули чи не зовсім впевнені в точності сприйняття), ми звертаємося до інших людей за уточненнями, запевненнями та підтримкою.
Але масована психічна травма робить це неможливим, тому що довіра до інших підірвана травматичною подією. Коли міжособистісна довіра втрачається (що зазвичай завжди відбувається при тяжкій травмі отриманої від людей), разом з нею втрачається і перспектива вступу до міжособистісних стосунків, які в іншому випадку могли б сприяти зміні стилю сприйняття панорами майбутнього.
Людина більше не вірить у саму можливість людського зв'язку, не може уявити собі нікого, хто стоятиме поруч із нею і буде присутньою для неї.
Цей момент надзвичайно важкий у терапії травми, коли терапія пропонує (у поганих випадках пропонує це передчасно) подумки повернуться до місць жаху, приниження та болю, які продовжують переслідувати.Отже, травматична ситуація не переживається як випадкова, здається, що світ більше не пропонує нічого стабільного, передбачуваного, гуманного.Результатом травматичного досвіду може бути й почуття одкровення, коли впевненість, яка вкорінилася настільки глибоко, що вона ніколи не піддавалася сумніву, виявляє себе як зовсім недоречна, дурна і наївна: “Все, що я думав про світ і людей, виявилося блефом, чимось нереальним".
