На початку XX століття в сім’ї лікаря Томаса Генрі МакКлінтока та його дружини Сари народилася четверта дитина. Дівчинку назвали Елеонорою, але в її чотири місяці змінили ім’я.
Батькам здавалося, що Барбара більше підходить їй за характером. Невідомо які риси вони вбачали у немовляті. Проте в майбутньому дівчинка ввійшла в історію як одна з найвидатніших генетиків століття й Нобелівська лауреатка.
Запорукою наукових досягнень став саме її характер та принципи, які вона наслідувала все своє довге життя. Замість любовних романів Молодша МакКлінток росла незвичайною дитиною.
Замість будь-яких ігор вона обирала читання або роботу в саду. Батько всіляко підтримував доньку й заохочував до навчання, тоді як консервативна мати вважала, що найголовніше – вийти заміж.