Напишу маленький відгук про новий документальний фільм Stutz. Моя оцінка не буде об'єктивною, оскільки писатиму як послідовник психотерапії Карла Роджерса.
Фільм зацікавив насамперед через рекомендацію авторитетного колеги та ще й тому, що він про психотерапевта Філа Штуца. У кіно створеному відомим комедійним актором Джоном Гіллом також висвітлюються методи допомоги Штуца пацієнтам.
Найперше скажу, що дуже гарний вайб у цього фільму, а кінематографічні кадри просто космічні. Манера спілкування Філа Штуца часто нагадує провокативну психотерапію Френка Фареллі.
Він дуже директивний, що повністю суперечить моделі взаємодії у психотерапії Роджерса. Втім є багато споріднених моментів із клієнтцентрованою терапією та гуманістичною психологією загалом.