«Кендімен» як злам стереотипів. Неважливий фільм з важливими змістами

Надя Куприненко, киновед, обозреватель WoMo Кінокритик та оглядач WoMo Надя Купріненко вбачає переосмислення ролей чорношкірих та білошкірих персонажів у відомій історії про Кендімена, та чіткий курс Голлівуду на жінок у режисерському кріслі. «Треба п’ять разів промовити його ім’я, дивлячись у дзеркало, — і він з’явиться».

У нього понівечене тіло і гак замість руки. Він роздає дітям льодяники, а його присутність завжди віщують оси. Він з’являється із дзеркала і залишає по собі ріки крові.

Він справжній монстр і жахіття для дітей і дорослих. Він — Кендімен. Не називайте його ім’я. Є дещо дисгармонічне і неприродне у тому, коли жінка лякає дітей.

Можна запідозрити у таких діях відсутність емпатії або зривання злості, чи навіть помсту. Або — злам канонів і стереотипів. Ніа ДаКоста — американська режисерка, яка вирішила відзняти фільм-жахів «Кендімен», головним героєм якого є справжній дитячий нічний кошмар — чоловік, що пригощає цукерками, а натомість вбиває малюків.