Коли трагедія стає частиною реальності, а надія єдине що лишається, на допомогу приходять волонтери проєкту «Пошук зниклих».
У інтерв’ю для WoMo Катерина Осадча, керівниця проєкту, розповідає про найболючіші моменти і досягнення проєкту, а також про те, що допомогає їй залишатись у ресурсі. Розкажіть, будь ласка, про перший день повномасштабного вторгнення.
Що ви робили, яякими були ваші перші реакції та дії? Я не вірила, що може статися повномасштабне вторгнення. І напевне для мене загрозу такої масштабної війни можна було б порівняти з загрозою кінця світу, до якого всі готувався ще у 2000 році, коли купували продукти, будували собі якісь сховища.
Для мене це було просто неможливо. Неможливо і крапка. Тому я не готувала тривожну валізу, ми не купували продукти. На той момент Данилові було пів року, і в мене не було навіть запасу суміші для дитини.