Трансфер-фокусована психотерапія Отто Кернберг
Пацієнти з нарцисизмом часто «прокидаються» у віці 40, 50 або 60 років з відчайдушним відчуттям втрачених років. Домінуюча патологія часового досвіду нарцисичних особистостей випливає з руйнування їх інтерналізованого світу об'єктних стосунків, що є наслідком розвитку патологічного величного «Я», яке включає в себе реальні та ідеалізовані уявлення про себе та інших.
Це призводить до знецінення інших, які в іншому випадку викликали б заздрість, а недостатня інтерналізація стосунків зі значущими людьми, що приносять задоволення, призводить до збіднення внутрішнього світу, з відсутністю в ньому глибинних значущих взаємодій, обмежених у часі.
Замість такого досвіду ці пацієнти відчувають потребу в негайному задоволенні із зовнішніх джерел, будь то захоплення з боку інших, тріумф і успіх, визнаний у зовнішньому світі, що підтверджує їхню нарцисичну перевагу, або, якщо нічого з цього немає, втеча в деперсоніфіковані сексуальні стосунки, наркотики, алкоголь або інші джерела негайного збудження (Kernberg, 1984, 1992).
В аналізі пацієнтів, у яких руйнування часу є вираженням нарцисичного заперечення реальності плину часу і сильно обмежує можливості життя, несвідомо пацієнт може повторювати патерн деструктивності об'єктних стосунків в перенесенні, підтримуючи себе в аналітичній ситуації, яка, на перший погляд, повинна лікувати його труднощі, але несвідомо використовується для підтримки рівноваги нарцисичної порожнечі і тріумфу над батьківською фігурою, аналітиком, який намагається допомогти пацієнтові вибратися з цієї пастки.
