Сексизм і дискримінація під час пошуків житла. Як це винаймати житло самій
Анастасія Багаліка, оглядачка WoMo “А ви що, одна будете тут жити?” “А хто за квартиру платитиме?” “Ти ж дівчинка, як ти кран собі поміняєш?” Виявляється, що це типові фрази, які може почути самотня жінка, яка шукає житло в Києві.
Може почути звісно ж не означає, що завжди чує. Безперечно, є жінки, які ніколи не стикалися з дискримінацією ні від арендодавців, ні від рієлторів.
Є рієлтори і власники житла, які ніколи так не роблять. Втім, ці історії — про випадки, коли самотні жінки змушені були доводити свою платоспроможність, кривилися від недоречних питань про чоловіка, приходили з другом, щоб простіше було винайняти житло, або ж, взагалі, йшли від таких арендодавців геть.
Ми поговорили з чотирма жінками різного віку і різних професій, які всі свого часу відчули на собі цю “арендну гендерну дискримінацію”. Ярослава Жуковська, 24 роки, журналістка Треба почати з того, чому взагалі склалося так, що я почала шукати нове житло для аренди.
