Марію Заньковецьку порівнювали із видатними Сарою Бернар та Елеонорою Дузе. Про неї й зараз згадують, як про еталонну Наталку за Котляревським у «Наталці Полтавці» або Галю за шевченківською п’єсою «Назар Стодоля».
Хоча з часів царювання актриси на сцені минуло понад сто сорок років. У прагненні до акторства її не підтримували ні батьки, ні чоловік.
Проте вона не звернула зі свого шляху. А згодом стала не тільки видатною актрисою, а й першою жінкою, що заснувала й очолила театральну трупу.
Витоки майбутнього шляху Яскравий талант Марії був помітний ще за часів навчання в чернігівському пансіоні. Дівчинка завзято грала в театральному гуртку, який тоді очолював сам Леонід Глібов.