Нещодавно у видавництві “Ранок” вийшла чудова книга “Підвальні хроніки” із текстами та малюнками Ірини Потапенко. Анастасія Ніколаєнко, редакторка рубрики Книги Коли я вперше взяла у руки книгу Ірини Потапенко “Підвальні хроніки”, подумала що вона більше підійде моєму синові-підлітку.
Але я дуже помилялась, адже ця книга була саме для мене і для таких, як я — дорослих, які щодня від початку повномасштабного вторгнення залишалися сильними та рішучими, а зараз трохи загубились у бентезі днів. Випадковості не випадкові Це перше, що спало мені на думку після прочитання перших трьох розділів.
Адже і книга потрапила до мене випадково — через подругу з видавництва “Ранок”. Я швиденько прочитала книгу один раз, знайшла авторку — відому одеську художницю та ілюстраторку книг у соцмережах (на жаль, раніше зовсім не була знайома з її творчістю) та із захопленням прочитала вдруге.
І мені стало так тепло всередині, бо коротенькі історії із життя однієї родини в Одесі з яскравими малюнками нагадали, який усі ми пройшли шлях, що зрозуміли та як внутрішньо змінилися. У самісеньке серденько Окрім авторки та її чоловіка, героями книги також виступають коти й собаки Ірини.