Фільм “Конклав”: алегорія на сучасний світ та закулісся Ватикану
Ніч. Через напівосвітлений галасливий тунель поспішає людина, у якої в руках шкіряний портфель. Перед входом до офіційної будівлі він, не зупиняючись, надягає головний убір католицького священника – червону дзукетту.
Поправляючи її у ліфті, він помітно нервує, його лоб – суцільні зморшки. Двері ліфта відчиняються, і священник опиняється у коридорі з мармуровими стінами.
Червоним килимом він поспішає до дверей у кінці коридору, яка веде до приміщення, заповненого людьми. Тривога, що висить у повітрі, посилюється з кожним кроком священника і досягає свого апогею в момент, коли він нарешті опиняється у кімнаті.
У центрі стоїть ліжко. На ліжку лежить величний старець із заплющеними очима. З обох боків ліжка його оточують чотири кардинали, що стоять перед ним на колінах.
